photo

Taras Shevchenko

Psychotherapist and psychological consultant. I specialize in cognitive-behavioral therapy (CBT), positive psychotherapy, and working with psychological trauma.

«ChatGPT сказав, що у мене травма прив'язаності, а ви говорите інакше!»

Знайома репліка? Ще кілька років тому клієнти приносили на сесії цитати з книжок Ірвіна Ялома, поради подруг чи статті з психологічних блогів. Сьогодні третім учасником майже кожної психотерапевтичної діади непомітно (а часом і дуже демонстративно) став штучний інтелект.

«ChatGPT сказав, що у мене травма прив'язаності, а ви говорите інакше!»
«ChatGPT сказав, що у мене травма прив'язаності, а ви говорите інакше!»

Він доступний, не має власних психологічних захистів, миттєво роздає «діагнози» і ніколи не втомлюється слухати. Але чи замінює він психотерапевтичні стосунки? Питання риторичне. Скоріше, він стає потужним каталізатором нових форм опору, перенесення та ідеалізації.

Як психотерапевт із 15-річним практичним досвідом, я щодня спостерігаю, як цифрова доба трансформує нашу роботу. Давайте розберемося без засудження і технофобії: що відбувається на консультаціях, коли між клієнтом і психотерапевтом з'являється віртуальний посередник?

Давайте розглянемо три сценарії присутності ШІ в терапії.

1. Міжсесійний простір («домашня заготовка»): клієнт шліфує свої думки у ChatGPT, намагаючись сформулювати те, що страшно чи соромно принести на консультацію. З одного боку, це знижує тривогу. З іншого — створює фальшиве відчуття завершеності гештальту ще до того, як клієнт торкнувся реальної людини.

2. Перевірка на «вшивість» («ChatGPT сказав інакше»): класичний тест на авторитет і недовіру. Клієнт ніби каже: «Я перевіряю вас. Чи достатньо ви компетентний порівняно з безособовим розумом?».

3. Пряме залучення під час сесії: бажання показати листування з нейромережею прямо на консультації. Це вже пряме вторгнення третьої сторони в інтимний простір психотерапевтичного альянсу.

Нещодавно до мене на прийом прийшов клієнт (назвемо його умовно!!! Олексієм, 34 роки). Історія класична для сьогодення: третя сесія починається з роздратування.

— Тарасе Сергійовичу, я вчора дві години спілкувався з ChatGPT. Він сказав, що в мене класична травма прив'язаності та розлад адаптації через токсичні стосунки з матір'ю. А ви мені пропонуєте досліджувати мої поточні проєктні страхи. Ви що, заперечуєте мою травму?!

Що відбувається на рівні процесу?

Це не про турботу про власне психічне здоров'я. Це захист. Нейромережа дала Олексію те, чого він так прагнув — простий, красивий, структурний діагноз, який миттєво знімає з нього особисту відповідальність і перекладає її в минуле («це все матір і травма»). Живий терапевт, який повертає його до тут-і-тепер і змушує стикатися з реальністю, здається «надто жорстким» або «некомпетентним».

Як реагувати психотерапевту?

У жодному разі не вступати в боротьбу за авторитет на кшталт: «Та що той супер-інтелект розуміє, я тут експерт!». Ця дорога веде до програшу, клієнт одразу об'єднається з «всезнаючим» алгоритмом проти «недосконалого» людського психотерапевта.

Я відреагував інакше. Ми зупинилися і дослідили цей імпульс: «Олексію, я бачу, як для вас важливо знайти опору в цьому діагнозі. Але скажіть, що зараз відбувалося всередині вас, коли ви протиставили мою думку думці програми? Що ви відчули до мене в цей момент?»

Цей розворот від «змісту спору» до «динаміки стосунків між нами» миттєво розрядив напругу. Виявилося, що за знеціненням ховався страх бути відкинутим і незрозумілим: якщо я «не такий хворий», як було написано, значить, мої страждання нібито дріб'язкові, і я знову сам на сам з усіма.

Де проходять межі?

Чи варто залучати штучний інтелект до психотерапевтичного процесу?

Як допоміжний інструмент для рефлексії між сесіями — так, чому б і ні, якщо це допомагає клієнту формулювати думки. Але як замінник емпатії та діагностики — категорично ні.

Що можна довірити штучному інтелекту, а що має залишатися в терапії?

Штучний інтелект чудово справляється з інформаційною гігієною: пояснити терміни (що таке когнітивне спотворення чи дисоціація), структурувати думки, дати вправи на релаксацію. Але відчувати, витримувати афект, контейнувати біль і зустрічатися з живим опором здатна виключно жива людська психіка.

Чи має право психотерапевт заборонити ШІ під час сесії?

Забороняти в директивній формі — неетично і неефективно, це лише посилить опір. Але ми маємо повне право досліджувати функцію цього інструменту в житті клієнта. Сесія — це простір для живого контакту двох людей, де цифрові гаджети та алгоритми стають третім зайвим, якщо вони захищають від близькості.

Штучний інтелект ніколи не відніме у нас найголовнішого — психотерапевтичного альянсу. Травми прив'язаності лікуються не інформацією з баз даних, а новими, безпечними, корекційними стосунками з іншою людиною, яка здатна помилятися, співчувати, дивитися в очі і витримувати всю палітру людських почуттів.

А як ви ставитеся до присутності нейромереж у кабінеті ваших колег чи у власній практиці? Чи доводилося вам «воювати» з ChatGPT за довіру клієнта?

Ваш Тарас Сергійович Шевченко

Newsletter subscription to expert

Subscribe to our newsletter to receive the latest news about this expert’s services, publications, and updates Taras Shevchenko