photo

Taras Shevchenko

Psychotherapist and psychological consultant. I specialize in cognitive-behavioral therapy (CBT), positive psychotherapy, and working with psychological trauma.

Чемпіони з показової скорботи!

⚡️🚨 👀 Коли на каву часу немає, а на поминальне коливо — повний ресторан: як ми любимо мертвих і ігноруємо живих!?

Чемпіони з показової скорботи!
Чемпіони з показової скорботи!

Знаєте, дорогі мої любителі драми і безкоштовного комедійного олів'є, у мене сьогодні приголомшливий екзистенційний приступ. Я ледь не придушив власного внутрішнього перфекціоніста, коли зрозумів одну річ: якщо ви хочете, щоб ваші родичі нарешті вдягли костюми, вимкнули робочі чати і привезли вам шикарні потрьопані троянди — не треба купувати дорогі вітаміни чи просити принести ліки. Треба просто вчасно померти! Ефект просто вау, гарантую аншлаг кращий, ніж на стадіонному концерті.

От скажіть мені, геть одкровень заради, ви теж помічали цей дивовижний парадокс всесвіту? Дядько Вася жив собі тихо за сімдесят. Коліно ниє, в холодильнику миші повісилися від туги, пенсії вистачає рівно на те, щоб дивитися в стіну, а телефон мовчить голосніше за корейських партизан на допиті. Син зайнятий — у нього ж «завал на роботі», проєкти горять, іпотека душить, всесвітній колапс на носі. «Тату, я наберу пізніше!» — класика жанру, яка звучить як епітафія ще при житті. Дядько Вася чекав того дзвінка, як манни небесної, але дочекався лише коронерів.

І що ви думаєте? Як тільки дядько Вася дав дуба — хаос перетворюється на швейцарський годинник!

Раптово знайшлися мільйони на елітну труну, флористи плачуть від заздрощів до кількості троянд, а поминальний стіл ломиться від домашніх котлет, ковбаси та випічки в таких масштабах, ніби ми збираємося годувати всю київську тероборону. Усі ці далекі родичі, яких він не бачив з часів першої появи смартфонів, прийшли з червоними очима і майстерно зображають скорботу грецьких трагіків. Один сусід навіть видав базу про те, що «Васі потрібна була людина поруч». Дякую, Кеп, а де ж ви всі були, коли він у магазині на хліб п'ять гривень позичав? Син б'є себе в груди: «Тато заслужив і не на таке!» Та звісно заслужив, тільки ковтати цей делікатесний холодець і запивати ста грамами посмертно — це вже якийсь чорний маркетинг від ритуальних агентств.

Я дивлюся на все це шапіто через призму власної параної і думаю: блін, та ми ж усі чемпіони з показової скорботи! Нам простіше вивалити пів річної зарплати на вінки з траурними стрічками, аніж раз на тиждень заїхати до старого батька з батоном і пакетом кефіру. Живий батько вимагає душі, часу і розмов про погоду, а мертвий — ну він же зручний, він мовчить і красиво лежить у центрі уваги.

Короче кажучи, психотерапевтичний висновок такий: перестаньте маринувати своїх живих рідних у самотності, поки вони чекають ваших дзвінків. Інакше ж ваші сльози над гарною труною виглядатимуть не як скорбота, а як дорогий театр абсурду з дуже поганим сценарієм.

Дякую, що читаєте! Підпишіться на мене і додайте у Вибране ❤️.

Сміливіших запрошую на консультацію онлайн.

#ЛицемірствоНаПохоронах #ЖиттяСпить #ПсихологіяЖиття #БатькиІДіти #ЧорнийГумор

Шевченко Тарас Сергійович

психотерапевт

Newsletter subscription to expert

Subscribe to our newsletter to receive the latest news about this expert’s services, publications, and updates Taras Shevchenko