photo

Taras Shevchenko

Psychotherapist and psychological consultant. I specialize in cognitive-behavioral therapy (CBT), positive psychotherapy, and working with psychological trauma.

Чому ви ламаєте зуби об чужі очікування?

Психотерапія — це зовсім не про те, як навчитися терпляче мастити коржі заварним кремом чи робити ідеальну глазур із трьох ложок води. Вона починається рівно у той момент, коли ви кажете собі: «Досить. Я більше не буду розкачувати себе між чужими аркушами».

Чому ви ламаєте зуби об чужі очікування?
Чому ви ламаєте зуби об чужі очікування?

Тридцять сантиметрів коржів, які розкачуються виключно між двома аркушами пергаменту і підступно липнуть до життя, — це не просто кондитерський виріб. Це класична маніфестація нашої нездорової потреби контролювати абсолютно все: від товщини шару заварного крему до чужих емоцій.

Мене звати Тарас Сергійович Шевченко. Щодня я дивлюся на людей, які приходять до мого кабінету з однією і тією ж внутрішньою проблемою: їхнє життя схоже на цей торт «Спартак». Вони роками змішують борошно з власним болем, ставлять це все на емоційну парову баню, заварюють до густини і щиро вірять, що якщо терпіти достатньо довго — усе стане солодким.

Що спільного між медовим тістом і нашими травмами?

Зверніть увагу на інгредієнти. Мед і масло — це наші базові потреби в теплі та безпеці, які ми чомусь плавимо на вогні постійного стресу. Яйця — це наша вразливість, яку ми збиваємо до пінки, а потім намагаємося сховати під товстим шаром шоколадної глазурі.

А тепер погляньте на інструкцію: «Лишаємо тісто на 15 хв при кімнатній температурі. Формуємо кульки по 155 грам».

Ви чуєте цей перфекціонізм? Нам здається, що якщо ми виміримо своє життя до грама, розкачаємо кожен день між ідеальними шаблонами суспільства і наколемо душу виделкою від можливих помилок — на нас чекатиме щасливий фінал.

Але правда в тому, що після кількох годин у холодильнику ілюзій ми дістаємо цей десерт, намагаємося його розрізати... і розуміємо: поки ми витрачали ресурси на кулінарний подвиг довжиною в ніч, життя просто тануло. Або ми самі черствіли від очікувань.

Як же перестати випікати чужі сценарії?

Психотерапія — це зовсім не про те, як навчитися терпляче мастити коржі заварним кремом чи робити ідеальну глазур із трьох ложок води. Вона починається рівно у той момент, коли ви кажете собі: «Досить. Я більше не буду розкачувати себе між чужими аркушами».

Повірте, найскладніше в житті — не витримати 5-8 хвилин випікання при 180 градусах. Найскладніше — чесно зізнатися собі, що ви готуєте торт, який насправді ненавидите їсти. Ви робите це звично, бо так робила мама, так роблять усі сусіди в стрічці, бо «треба ж чимось зайнятися». А потім дивуєтеся, чому гірчить.

Знаєте, я пишу цей текст, а сам думаю про те, що мій власний вечір сьогодні закінчиться звичайною чашкою чаю без жодного десерту. Просто тому, що іноді найкраще, що ми можемо зробити для своєї психіки — це відмовитися від чергового шару солодкого самообману.

А як ви зазвичай справляєтеся з моментом, коли життя вимагає від вас бути ідеальними, а всередині просто хочеться кинути цей каганець із борошном на підлогу? Розкажіть. Мені справді важливо почути ваш досвід.

Які власні «коржі» ви продовжуєте випікати через силу?

Скільки часу ви витрачаєте на спроби догодити іншим замість власних потреб?

Що допомагає вам «відійти від холоду» після важких життєвих криз?

Чи часто ви беретеся за чужі складні рецепти в житті?

#ТарасШевченко #ПсихотерапіяПростимиСловами #ЖиттєвіСценарії #ПсихологіяСтосунків #ОсобистіКордони

Чекатиму на консультації онлайн.

Newsletter subscription to expert

Subscribe to our newsletter to receive the latest news about this expert’s services, publications, and updates Taras Shevchenko