photo

Taras Shevchenko

Psychotherapist and psychological consultant. I specialize in cognitive-behavioral therapy (CBT), positive psychotherapy, and working with psychological trauma.

Ми всі трохи Домникії

А як ви намагаєтеся контролювати неконтрольоване, коли життя летить шкереберть? Який «ритуал» чи звичку ви помічали за собою в момент сильного стресу? Чи вірите ви, що надмірний контроль допомагає врятувати ситуацію? Що найдивніше ви робили, намагаючись знайти втрачену річ чи вирішити складну справу? Чи доводилося вам ловити себе на думці, що ви «застрягли на дзвіниці»?

Ми всі трохи Домникії
Ми всі трохи Домникії

Уявіть собі XVIII століття, невелике містечко під Києвом. Ніч, похмілля, базар. Прокидається жінка на ім’я Домникія — а найдорожчого намиста немає. Що робить здорова людина в стані екзистенційної паніки? Правильно: бере зубчик часнику, дьоготь, лізе на церковну дзвіницю і маже дзвін, примовляючи прокльони і заклинання. Звісно, що намисто не знайшлося, але священник Кіндрат її спіймав, а суд виписав тиждень тюрми.

Через чотири роки Домникія знову на сцені. Цього разу — магія суду: земля з могили, глечик води, умивання і змова, щоб супротивник «мовчав, як земля». Класичний перехід від «аматорського відчаю» до «професійного надання послуг».

Ми сміємося з Домникії. Але давайте чесно: чи далеко ми втекли від її дзвіниці?

Коли сучасна людина втрачає контроль над життям, стосунками чи роботою, вона теж вилазить на свою «дзвіницю». Тільки замість дьогтю використовує інші «обряди». Які саме?

Завзято перевіряє сторінку колишнього в соцмережах (п'ятий раз за годину).

Читає карти Таро на кожен чих або шукає знак у ранковій каві.

До ночі гортає стрічку новин чи Тік-ток у пошуках ілюзії «контролю над хаосом».

Дьоготь на дзвіниці та сучасний контроль - щось спільне? Це примітивний захист психіки від нестерпного болю невизначеності. Мозок відмовляється прийняти факт: «Я безсилий це змінити». Йому легше повірити, що якщо вчинити якийсь ритуал — змазати, завчити, вимагати, закричати, — хаос зникне, а реальність підкориться. Ми створюємо свою магічну «землю з могили», щоб заглушити тривогу.

Але психотерапія починається там, де закінчується магія дзвіниці. Справжня робота із собою — це не намазати дзвін часником, щоб повернути втрачене. Це повернутися обличчям до свого розчарування, виплакати втрату і прожити той самий «тиждень ув’язнення» зі своїми почуттями без анестезії.

Знаєте, я часто згадую про Домникію, коли на сесії переді мною сидять успішні, розумні дорослі люди, які намагаються «заговорити» свої страхи чи контролювати партнерів так, ніби ті — дзвін під Києвом. Ми всі трохи Домникії. Питання лише в тому, скільки разів ви ще полізете на чужу дзвіницу, перш ніж вирішите розібратися з тим, що відбувається всередині вас насправді?

Якщо втомилися мазати дьогтем своє життя і хочете знайти опору не в міфах, а в собі — чекаю вас на консультації. Змінювати реальність боляче, але значно ефективніше, ніж бігати по базару без намиста.

А як ви намагаєтеся контролювати неконтрольоване, коли життя летить шкереберть?

Який «ритуал» чи звичку ви помічали за собою в момент сильного стресу?

Чи вірите ви, що надмірний контроль допомагає врятувати ситуацію?

Що найдивніше ви робили, намагаючись знайти втрачену річ чи вирішити складну справу?

Чи доводилося вам ловити себе на думці, що ви «застрягли на дзвіниці»?

#ТарасШевченко #Психотерапія #Тривога #ПсихологіяЖиття #Контроль

Шевченко Тарас Сергійович

психотерапевт

Newsletter subscription to expert

Subscribe to our newsletter to receive the latest news about this expert’s services, publications, and updates Taras Shevchenko