photo

Taras Shevchenko

Psychotherapist and psychological consultant. I specialize in cognitive-behavioral therapy (CBT), positive psychotherapy, and working with psychological trauma.

МИ НЕ ОБИРАЛИ НІМЕЧЧИНУ. МИ ОБИРАЛИ ЖИТТЯ.

Читаю ваші повідомлення. Різні. Деякі пекли шкіру, інші дарували тепло. Але найболючіше було бачити «вогонь по своїх» — звинувачення від українців.

МИ НЕ ОБИРАЛИ НІМЕЧЧИНУ. МИ ОБИРАЛИ ЖИТТЯ.
МИ НЕ ОБИРАЛИ НІМЕЧЧИНУ. МИ ОБИРАЛИ ЖИТТЯ.

«Ви самі обрали!», «Поїхали за виплатами!», «Чого тепер скаржитися?».

Знаєте, що я відчуваю як психотерапевт, коли читаю це? Я бачу не злість. Я бачу колективну травму, яка шукає вихід. Люди намагаються контролювати свій страх, знецінюючи досвід інших. Але давайте чесно, чи справді ви розумієте, про що говорите?

Люди не їхали за «кращим життям». Вони тікали туди, де тиша не є передвісником вибуху. Де діти можуть просто спати. Без замирання серця від кожного звуку.

Багато хто думає, що адаптація в Європі — це прогулянки вуличками з кавою. Реальність — це порожня квартира з однією лампочкою у ванній. Це сон на матрацах. Це діти, які в один день стають дорослими, бо йдуть у школу, де не розуміють жодного слова.

Вони не сміливі, бо поїхали. Вони сміливі, бо вижили там, де все довелося починати з абсолютного нуля.

Це не вибір «де комфортніше». Це вибір «як зберегти психіку свою і дитини». Дехто з вас - мама, і у вас немає розкоші обирати лише за себе. Ви відповідаєте за майбутнє, яке не має бути посічене осколками.

Сьогодні кожен з нас — і ті, хто залишився, і ті, хто поїхав — проходить через найтяжчу кризу ідентичності. Ми всі зранені. Але знецінення чужого болю не лікує власний. Воно лише поглиблює прірву.

Я бачу це щодня на своїх консультаціях. Жінки, які картають себе за «недостатній патріотизм», перебуваючи в безпеці. І жінки, які вигорають вдома, бо не мають сили вивезти дітей. Ми всі в одному човні, просто на різних палубах.

Друзі, якщо вам відгукується це відчуття роздоріжжя або ви відчуваєте, що внутрішній ресурс вичерпано — не тримайте це в собі.

Зараз я веду щільний графік прийомів, допомагаючи збирати себе по шматочках тим, хто опинився в «невідомості».

Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна опора — напишіть мені в особисті повідомлення. Ми знайдемо вихід разом.

Давайте поговоримо відверто в коментарях.

Як ви справляєтеся з осудом чи власним вибором сьогодні? Що для вас стало тією «базою», яка тримає?

Буду вдячний за ваш лайк ❤️ та репост. Нехай цей текст прочитає та мама, якій зараз дуже соромно за те, що вона просто хоче спокою для своїх дітей.

Підписуйтесь, тут ми говоримо про справжнє життя без фільтрів.

Newsletter subscription to expert

Subscribe to our newsletter to receive the latest news about this expert’s services, publications, and updates Taras Shevchenko