photo

Taras Shevchenko

Psychotherapist and psychological consultant. I specialize in cognitive-behavioral therapy (CBT), positive psychotherapy, and working with psychological trauma.

СЕKС, ГАДЖЕТИ, НАPКOТИКИ ТА ЦУКОР!!!

Давайте чесно: поки ми шукаємо «чарівну кнопку» в налаштуваннях батьківського контролю, наші діти шукають спосіб просто вижити у світі, де дорослі постійно зайняті. І дитсадок, і школа тут ні до чого!

СЕKС, ГАДЖЕТИ, НАPКOТИКИ ТА ЦУКОР!!!
СЕKС, ГАДЖЕТИ, НАPКOТИКИ ТА ЦУКОР!!!

Чому ми купуємо дитині планшет, щоб не купувати їй психотерапевта?

Після мого посту про «заборонені теми» до мене на консультацію прийшли десятки людей. Виявляється, ми набагато швидше реагуємо на провокацію, ніж на тихий біль власних дітей.

Але давайте чесно: поки ми шукаємо «чарівну кнопку» в налаштуваннях батьківського контролю, наші діти шукають спосіб просто вижити у світі, де дорослі постійно зайняті. І дитсадок, і школа тут ні до чого!

Чому одні діти спокійно відкладають телефон, а інші впадають в істерику без чергової дози цукру чи екрану? Чи справді це «погане виховання», чи щось набагато глибше?

Проблема значно ширша, ніж здається. Ми боремося з об’єктом — гаджетом чи солодощами, але повністю ігноруємо причину. Дитяча залежність ніколи не виникає «з нічого». Якщо ви відчуваєте, що ця тема зараз «пече» — поставте вподобайку. Це сигнал алгоритмам, що про це варто знати кожній мамі і кожному батькові.

Нещодавно на консультації була мама підлітка. Вона плакала: «Я відібрала телефон, а він почав бити стіни. Він наче наркоман». Коли ми почали розмовляти, виявилося, що останні три роки єдиним місцем, де хлопця «не смикали» і не критикували, був віртуальний світ. Мозок дитини просто вибрав найлегший шлях: якщо реальність занадто холодна, треба зігрітися "в екрані".

Залежність — це не про слабкість волі, а про дефіцит безпечного контакту.

Це фраза, яку я повторюю щодня. Мозок дитини вчиться блискавично і якщо дорослі не витримують мій страх чи злість — я заглушу їх сам. Так думають вони.

Швидкий дофамін стає заміною живого тепла. Ми бачимо «вперту дитину», а насправді перед нами людина, яка не може витримати напругу всередині й хапається за будь-який стимул, щоб не «вибухнути».

Це важливо саме зараз. У часи війни та хронічного стресу ми, дорослі, самі ледь тримаємося. Але профілактика залежностей починається не з парканів і заборон, а з моменту, коли ви сідаєте поруч і просто витримуєте емоцію дитини. Без порад. Без «я ж казав». Просто поруч.

Я можу помилятися, можливо, у вас інший досвід — поправте мене. Давайте обговоримо це у коментарях.

Якщо ви відчуваєте, що контакт із дитиною втрачено, а замість спілкування у вас вдома війна за гаджети — напишіть мені в приватні повідомлення. Я проводжу онлайн-консультації, де ми розбираємо не поведінку дитини, а те, що стоїть за нею.

На травень у моєму графіку залишилося лише кілька вільних місця для нових сімейних консультацій. Краще записатися зараз, поки є можливість почати зміни.

Дякую за кожен ваш коментар і щирий репост. Це допомагає іншим батькам зрозуміти, що вони не самі в цій боротьбі.

Як ви вважаєте, де проходить межа між «просто розвагою» та початком залежності?

Що у вашій родині працює краще за заборони?

Ваш психолог і психотерапевт

Тарас Сергійович Шевченко.

#психологія #діти #залежність #виховання #батьківство #терапія #підлітки

Newsletter subscription to expert

Subscribe to our newsletter to receive the latest news about this expert’s services, publications, and updates Taras Shevchenko