Є фрази, після яких хочеться мовчки встати, одягнути штани і піти заварювати чай. У ліжку це працює як постріл у коліно романтиці. Але, боже мій, як же чудово ця фраза описує мої взаємини з українською бюрократією!
Уявіть ситуацію: ти стоїш у черзі за банальним папірцем. Надворі — спека чи лютий мороз, у кабінеті — аромат лікувальних мазей, корвалолу, шоколаду, коньяку і глибокої зневаги до людства, а перед тобою чиновниця з зачіскою «вежа незалежності», яка дивиться на тебе так, ніби ти особисто з’їв її обід. Ти бігаєш між поверхами, збираєш 18 підписів, штамп у формі трикутника, довідку про те, що твоя довідка дійсна, і вже на п’ятій годині цього оргазму бюрократії ти подумки кричиш: «А тобі ще довго?!»
Я в цій історії, звісно, виглядав як абсолютний майстер самоконтролю. Моя нервова система сказала «па-па» десь на третій печатці. Я панікував, міряв кроками коридор, розказував вікнам про недосконалість світу і мав вигляд психотерапевта, якому терміново потрібен власний психотерапевт.
Але світ не без нормальних людей! Моя рятівниця — пані Ганна з 402-го кабінету. Людина-кремінь. Вона подивилася на мої сіпаючі очі, зітхнула, дістала з шухляди той самий заповітний штамп і зі словами: «Та не ревіть ви так, Шевченко, зараз усе зробимо», вирішила питання за дві секунди. Пані Ганно, якщо ви це читаєте — мій низький уклін і кава з мене до кінця життя.
Суспільство наше, звісно, теж прекрасне: половина черги тихо терпить і чекає світлого майбутнього, а інша половина намагається пройти «мені тільки запитати». Але коли ти нарешті виходиш із тієї установи з потрібним папірцем у руках — відчуття таке, ніби ти виграв Олімпійські ігри. Виснажений, трохи посивілий, але переможець!
#БюрократичнийОргазм #АТобіЩеДовго #ШевченкоРозрулить #УкраїнськийСарказм #ПсихотерапіяЧерг
Шевченко Тарас Сергійович
психотерапевт
097 606 4330
Viber WhatsApp
