photo

Тарас Шевченко

Психотерапевт і психолог-консультант. Спеціалізуюся на когнітивно-поведінковій терапії (КПТ), позитивній психотерапії та роботі з психотравмою.

Клоун на старості років

Уявіть собі картину: класичний одеський дворик на Молдаванці, де білизна вічно сушиться на натягнутих між балконами мотузках, у повітрі пахне смаженою рибою та свіжою заваркою, а кіт вальяжно розлігся на гарячому шифері. Вечір, тиша, і лише десь удалині лунає скрип старих залізних сходів.

Клоун на старості років
Клоун на старості років

Але в центрі цього двору на перевернутому ящику з-під фруктів сидить старий дядько Йосип у яскравому новорічному костюмі Санта-Клауса — у червоному ошатному ковпаку з білим помпоном, із приклеєною білою бородою, яка кумедно стовбурчиться, і в гумових червоних чоботях. Навколо — ні душі, лише холодний осінній вітер гойдає самотню гілку абрикоси.

Перша думка будь-кого, хто випадково зазирне у арку? «Вижив із розуму старий, тільки листопад», «клоун на старості років», «місцевий дивак розважається».

Але реальність виявилася зовсім іншою.

Це сталося листопадовим вечором в Одесі. Дядькові Йосипу йшов уже дев'ятий десяток. Усе своє життя вони прожили душа в душу з його дружиною Сарою — тією самою Сарою, яка готувала найкращі у світі форшмаки, сварилася з сусідами на Привозі за кожну копійку, а потім пригощала всіх сусідських дітей гарячими бубликами.

Кожного року, напередодні новорічних свят, коли Йосип переодягався в Санту заради благодійної ярмарки чи внуків сусідів, Сара сміялася до сліз, ляскала в долоні і казала фірмовою одеською інтонацією: «Йосипе, ти мій єдиний ледачий Санта, заради якого я готова терпіти цю бороду навіть у серпні! Пообіцяй мені, моє сонечко, що коли мене не стане, ти надінеш цей костюм у день нашої річниці — щоб я там нагорі дивилася і знала: мій персональний Новий рік не закінчується ніколи».

Сара пішла тихо. Йосип залишився сам у великій квартирі, де кожен куток мав запах її парфумів і нагадував про розмови на кухні до третьої години ночі. Він міг би заховати цей червоний костюм у скриню, закрити вікна наглухо і ніколи не виходити з дому. Ніхто б його не засудив.

Але у день їхньої золотої річниці весілля він дістав костюм, ретельно розправив червоний оксамит, приклеїв ту саму кумедну бороду, виніс на середину двору старий стілець, поставив поруч дві чашки міцного чаю з лимоном і насипав на блюдечко її улюблене смачне печиво з кунжутом.

Спочатку сусіди тихо спостерігали з вікон. Хтось хитав головою, хтось витирав сльозу, розуміючи, у чому річ, а хтось намагався не дивитися, бо біль цього старого чоловіка був таким відчутним, що аж дзвенів у повітрі.

Найстрашніше сталося тоді, коли двір наповнився густою осінньою сутінкою, і в сусідньому під'їзді хтось голосно увімкнув стару платівку з піснею Марка Бернеса. У ту секунду Йосип звичним рухом хотів повернутися до вікна кухні, де завжди стояла Сара і махала йому рукою, коли він повертався з ринку. Він обернувся, сказав уголос: «Сарочко, я вже йду, моя люба…» — і раптом пустота перед ним стала настільки фізичною, настільки нестерпно порожньою, що він усім тілом відчув: ніхто звідти не визирне, ніхто не скаже його улюблене «Йосипе, не роби мені нерви».

Ноги підкосилися під вагою червоних чоботів. Старий чоловік впав на бруківку просто посеред двору, притиснувши до грудей білу бороду, і заридав так відчайдушно і голосно, що, здавалося, здригнулися старі одеські стіни, які бачили стільки горя і радості за століття.

У ту ж хвилину з усіх сусідських вікон двору почали повільно відчинятися кватирки. А за хвилину на подвір'я вийшла тітка Циля з сусідньої квартири — вона мовчки підійшла до Йосипа, нічого не кажучи, опустилася на коліна поруч, обняла його за плечі у червоному оксамитовому костюмі і тихо зашепотіла: «Вона все бачить, Йосипе. Вона бачить. Ти тримайся, ми ж одесити… ми вміємо триматися навіть тоді, коли небо падає на голову».

Ця історія — про те, що справжня любов не вмирає разом із серцем людини. Вона залишається жити в дурнуватих обіцянках, у вицвілих костюмах, у старих дворах і в тій дивній, майже незбагненній вірності, яка робить нас людьми.

Шевченко Тарас Сергійович

психотерапевт

Підписка на експерта

Підпишіться на нашу розсилку, щоб отримувати останні новини про послуги, публікації та оновлення експерта Тарас Шевченко