Вітаю, друзі. З вами Тарас Сергійович Шевченко. І за роки моєї практичної діяльності як психотерапевта я чув цю історію сотні разів. Людина приходить до мене на консультацію з виразом глибокого розчарування у своєму житті та каже: «Тарасе Сергійовичу, я втратив сенс, мене абсолютно все дратує, я розвалююся на шматочки, здається, у мене важка депресія».
А вже через двадцять хвилин детального розбору з'ясовується простий і водночас вражаючий факт: людина вже п'ять місяців поспіль спить по чотири-п'ять годин на добу.
Давайте без професійного снобізму та складних медичних термінів проаналізуємо тему: постійне недосипання та як воно руйнує вашу нервову систему.
Уявіть собі ваш мозок як великий, сучасний та дуже дорогий бізнес-центр. Коли ви лягаєте спати вчасно, уночі туди заходить спеціальна нічна зміна прибиральників (в науці це називається лімфатичною системою). Вони ретельно вимивають увесь «токсичний мотлох» — продукти життєдіяльності клітин і накопичені за день нейротоксини, сортують спогади, розкладають прожиті емоції по відповідних поличках та готують приміщення до нового робочого дня.
А тепер уявіть, що ви систематично не пускаєте прибиральників на роботу. Ви до першої ночі гортаєте безглузді відео в соцмережах, потім ще дві години пережовуєте в голові соромну ситуацію п'ятирічної давнини, а о сьомій ранку схоплюєтеся за дзвінком будильника. Прибиральники не встигли зробити нічого. Офіс вашої психіки завалений сміттям по самі стелі.
Що відбувається з вашою нервовою системою далі?
Першою відключається префронтальна кора — наш головний центр раціонального мислення, виваженості, логіки та емоційного самоконтролю. Вона просто каже: «Вибачте, у мене немає ресурсів, я пішла на страйк». І на її місце негайно сідає амигдала — первісний центр паніки, страху та агресії.
І ось ви вже ридаєте через те, що звичайна ложка впала на підлогу. Ви зриваєтеся на дитину чи кохану людину через невипрямлений килимок. Або щиро вірите, що ваше життя остаточно руйнується. Але насправді це не екзистенційна катастрофа. Це ваш виснажений, отруєний власною втомою мозок благає про елементарний відпочинок.
До того ж, хронічне безсоння — це підступний симптом. Часто за ним ховається фонова тривожність або звичка все гіперконтролювати. Якщо вдень ви забороняєте собі відчувати біль, втому чи сум, ваш мозок намагається «допрацювати» ці важкі емоції вночі, коли навколо нарешті стає тихо. І якщо ви тижнями не можете нормально виспатися, це чіткий сигнал: час іти в психотерапію та розбиратися з тим, що насправді отруює ваш спокій.
Я сам колись наступав на ці ж самі граблі. Думав: «Та що мені ті п'ять годин сну, я ж міцний горішок». Поки одного разу вранці не налив собі соєвий соус замість кави і не намагався цим поснідати. Відтоді о 21:00 мій телефон вимикається, а я заварюю собі ароматну м'яту. Поважайте свій організм, бо іншого нервова система вам не видасть.
Скільки годин ви реально спали цієї ночі?
Яка найбезглуздіша думка заважала вам заснути останнім часом?
Що ви зазвичай робите о 2-й ночі: гортаєте стрічку чи вивчаєте візерунки на стелі?
Чи помічали ви, як після недосипу перетворюєтеся на зовсім іншу, роздратовану людину?
Що заважає вам лягти спати просто зараз і нарешті вимкнути екран?
#недосипання #психологія #здоровя #психотерапія #тарасшевченкопсихолог
Шевченко Тарас Сергійович
психотерапевт
