Різниця між «випити на радощах» і «випити з горя» — це не просто питання етикету чи настрою. Це два кардинально різних біохімічних та психологічних процеси, які по-різному перепрошивають наш мозок.
Давайте розберемося, чому алкоголь у ролі «анестезії» чи «антидепресанта» — це дійсно експрес-квиток у залежність і як саме ми потрапляємо в цю пастку.
Коли людина випиває в компанії на святі, де їй і так добре, алкоголь виконує функцію соціального мастила або просто десерту. Настрій уже в плюсі, алкоголь трохи додає обертів. Тут немає критичної психологічної залежності від результату, людині ж і без келиха було весело. (Хоча, як ви абсолютно точно помітили, якщо свята відбуваються щовівторка, щосереди, щочетверга і щоп'ятниці, то регулярне хімічне бомбардування мозку все одно зробить свою справу).
Але коли алкоголь вживається, щоб перевести стан з «мені погано/тривожно/боляче» у стан «мені ок» — функція напою змінюється на "лікувальну". Алкоголь стає копінг-стратегією (способом упоратися зі стресом).
І ось тут вмикається пастка, яку ми в терапії називаємо негативним підкріпленням.
Наш мозок — неймовірно лінива та еволюційно економна машина. Його головне завдання — вижити і мінімізувати біль тут і зараз.
Коли у вас стається стрес, депресивний епізод або накриває тривога, мозок виділяє гормони стресу (кортизол, адреналін). Щоб повернутися в норму природним шляхом, психіці потрібно попрацювати: прожити емоцію, проаналізувати проблему, виговоритися, порефлексувати або банально відпочити і почекати, поки система самоочиститься. Це довго і потребує ресурсу.
Але якщо в цей момент у систему заливається етанол, стається наступне:
1. Алкоголь миттєво гальмує центральну нервову систему (через ГАМК-рецептори).
2. Тривога різко згасає, м'язи розслабляються, приходить тимчасове, штучне полегшення.
3. Мозок робить помітку жирним червоним маркером: «О! Є схема, яка вирішує проблему за 15 хвилин без жодних зусиль!».
Наступного разу, коли виникне болючий стан, мозок уже не захоче думати, шукати рішення чи йти до психотерапевта. Він зажадає найпростішого і найшвидшого шляху, який він уже запам'ятав — келих. З цього моменту формування психологічної залежності запущено на повну швидкість.
Алкоголь ніколи не дарує спокій, він лише бере його в борг у вашого завтрашнього дня. Коли дія етанолу закінчується, нейрохімічний баланс розгойдується ще дужче. Мозок, намагаючись компенсувати штучне гальмування, викидає ще більше глутамату (збуджуючого нейромедіатора). Як наслідок, наступного дня після «лікування тривоги» людина отримує абстинентну тривогу — стан, коли страшно і тошно просто так. І чим рятуватися? Правильно, новою дозою «ліків». Коло замкнулося.
Що робити замість цього?
Ваш заклик абсолютно правильний: не вживати алкоголь для покращення стану. Якщо вам погано — алкоголь має бути під табу №1.
Якщо ви відчуваєте, що всередині штормить, найкраще, що можна зробити для своєї психіки:
1.Легалізувати цей стан. Визнати: «Так, мені зараз хреново. Маю право. Я можу це витримати без анестезії».
2.Фізичне заземлення. Адреналін і кортизол виводяться через тіло: довга прогулянка, душ, дихальні практики (видих довший за вдих), силове тренування.
3.Проговорити біль. Розділити свій стан з близькою людиною або звернутися до спеціаліста. Психотерапія — це теж робота з емоціями, але вона дає довгострокові інструменти, а не тимчасову хімічну ширму.
Бережіть свій мозок — він у нас один, і його природна здатність справлятися з життєвими кризами набагато потужніша, ніж будь-який алкоголь у красивій пляшці.
Друзі, а як ви даєте собі раду, коли «накриває» тривога чи душевний біль? Які ваші екологічні та перевірені способи повернути себе в норму без хімічних допінгів?
Шевченко Тарас Сергійович
психотерапевт
