photo

Taras Shevchenko

Psychotherapist and psychological consultant. I specialize in cognitive-behavioral therapy (CBT), positive psychotherapy, and working with psychological trauma.

"Горішки" зі згущенкою з дитинства

Скажіть мені, чим ви заїдаєте свій стрес, і я скажу, де ви себе втратили. Або чому дорослі, успішні люди з зарплатами, кар’єрами та власними авто іноді готові віддати все за печиво зі згущенкою.

"Горішки" зі згущенкою з дитинства
"Горішки" зі згущенкою з дитинства

Вчора мені на очі потрапив звичайний рецепт домашніх горішків. Знаєте, отих самих: 2 яйця, 200 грамів вершкового масла, варене згущене молоко, трохи соди з оцтом... І це, чесно, мій улюблений десерт, якщо хтось хоче знайти ключик до мене.

Але моя фраза «ключик до мене» через їжу — це не про любов до солодкого. Це про нашу неймовірну, тужливу потребу в безпеці, довірі та теплоті.

Давайте розберемо цей рецепт з точки зору нашої психіки.

1. «Ніжне, розсипчасте печиво» — наша захисна броня. У дорослому житті ми щодня надягаємо маски. Ми сильні, ми вирішуємо проблеми, ми витримуємо дедлайни, війну, кризи, стосунки. Але всередині кожної дорослої людини живе дитина, яка втомилася бути тривкою. Тісто для горішків має бути м’яким, а після випікання — розсипчастим. Психіка прагне того ж: скинути жорсткість і дозволити собі бути м’якою, вразливою хоч на п’ять хвилин.

2. «Готове тісто відправляємо в холодильник на 1 годину» — пауза, яку ми собі забороняємо. Ви помітили, що в рецепті є обов’язковий етап відпочинку? Тісту треба охолонути, щоб воно стало слухняним. У психотерапії це називається етапом асиміляції та відновлення ресурсів. Але як часто ми даємо собі цю «годину в холодильнику»? Ми біжимо далі, вигоряємо, а потім дивуємося, чому все тріскається та підгорає.

3. Згущене молоко та горішок усередині — це про прийняття. Наповнити порожні половинки солодким кремом і закрити всередині цілісний горіх. Це ж чиста метафора цілісності! Ми всі шукаємо когось або щось, що заповнить наші внутрішні порожнечі. Когось, поруч із ким не треба вдавати із себе когось іншого. Хтось шукає це в алкоголі, хтось у токсичних стосунках, а хтось — у згущеному молоці. І останній варіант, повірте, ще не найгірший.

Рецепт горішків — це не про кілокалорії. Це психологічний якір. Смак із дитинства повертає нас у час, коли світ здавався зрозумілим, коли мама була поруч. Заїдаючи смуток солодким, ми насправді шукаємо не цукор, а відчуття безумовної любові та турботи.

Я часто кажу своїм клієнтам: не карайте себе за бажання з’їсти «щось із дитинства». Але обов'язково запитайте себе в цей момент: «Якої саме емоції мені зараз не вистачає?»

Вчора ввечері я сам пішов на кухню, зробив собі міцний чай із м’ятою і зловив себе на думці, що жахливо хочу саме тих горішків. Не з супермаркету в пластиковому контейнері, а гарячих, із чавунної горішниці, яку колись давно розігрівали на газовій плиті... І з запахом ванілі і випічки на всю оселю.

Яка саме страва чи смак миттєво повертає вас у дитинство та дарує спокій?

Що для вас є тим самим «ключиком», який дозволяє відкритися іншій людині?

Чи помічали ви за собою звичку заїдати емоційну втому чи самотність солодким?

Яку емоцію ви найчастіше намагаєтеся приховати за своєю «дорослою і сильною» маскою?

Якби ви могли зараз повернутися в один день зі свого дитинства на 10 хвилин, що б ви собі тодішньому сказали?

Ваш Тарас Сергійович Шевченко. 🤎

#психологіяжиття #психотерапіяонлайн #тарасшевченкопсихолог #гештальттерапія #емоційневигорання

Newsletter subscription to expert

Subscribe to our newsletter to receive the latest news about this expert’s services, publications, and updates Taras Shevchenko