Тридцять п'ять років. Тридцять п'ять! За цей час я встиг закінчити три університети. Я змінив три валюти в голові, чотири телефони і шістнадцять планів «з понеділка нове життя».
А вона їде. Колесо за колесом. Спокійно. З квіточками, як на дачі в 1994-му.
Кравчучка не питає, чи «модно». Вона не ходить на тренінги про особисті кордони. У неї кордони прості: вмістилося — моє, не вмістилося — завтра заберу.
Вона пережила дефіцит, дефолт, девальвацію і ще кілька слів на «де», які я досі не наважуюсь вимовити без супервізора. Усі тренди пішли: поясні сумки, еко-торби, рюкзаки-«антизлодій». А кравчучка стоїть, як мудрий старий психотерапевт: «Я просто почекаю, поки ви наживетеся».
Чесно скажу, як психотерапевт. Якщо вам потрібен приклад здорової психіки, то це не медитація і не дихальні практики. Це жінка, яка з кравчучкою перетинає дорогу на пішохідному переході з виглядом, що світлофор мусить у неї дозволу питати.
Вона не обговорює свої травми. Вона везе картоплю. І, між іншим, значно ефективніше, ніж я виводжу свої емоції.
Я, до речі, спробував колись купити собі «модний шопер за три тисячі». Через тиждень ручка відірвалася, а разом з нею і моя віра в сучасний світ. А кравчучка переживе все.
Тож якщо вас сьогодні щось зламало, нагадайте собі: десь по тротуару котиться кравчучка. Їй 35 років, у неї розкішний принт, і вона нікуди не поспішає.
Бережіть себе. І колеса змащуйте вчасно. 🛒
Якщо вам це відгукнулося, поділіться з тим, хто досі ходить із кравчучкою і з гордістю. ❤️
#кравчучка #вічна_класика #психотерапія_з_гумором #українськийгумор
Шевченко Тарас Сергійович
психотерапевт
