Читаю тут коментар у фейсбуці від Костянтина і думаю: "Блін, от людині ж присниться таке, що ніякий Фройд зі своїм психоаналізом не вигріб би".
Уявіть картину: 2014 рік, аеропорт Нижнього Новгорода. Романтика бл*ха-муха, вісім ліжок, десь на задньому плані пахне залізничним вокзалом і брудною геополітикою. І тут у цю кімнату очікування завалюється сам володимир володимирович — сумний, біднесенький, з двома охоронцями, і лягає на сусідню койку. Ну класика жанру! Психотерапевт у мені зараз б'ється в істериці: депресія, криза жанру, втрата сенсу життя та фантомні болі всього кремлівського пулу.
Але кульмінація — шедевр чорного гумору. Дядько Міша (дальній померлий родич автора) абсолютно спокійно пояснює: "Йому на той самий рейс, що і мені".
Завіса. Бурхливі оплески в партері.
Ну скажіть, яка тонка метафора! Дядько Міша вже зайняв місце в бізнес-класі туди, де на сковорідках крутяться персонажі історичного масштабу, а цей усю дорогу думав, що він безсмертний бог засцяної імперії. Виявляється, рейс загальний, посадові талони вже виписані, а багаж із награбленими унітазами доведеться залишити на касовому зборі.
Коротше, друзі, якщо вам здається, що ситуація безвихідна, просто згадайте про цей сон. Всесвіт має прекрасне почуття гумору, а карма працює чітко за розкладом — навіть якщо для цього потрібен рейс із пересадкою в Нижньому Новгороді.
Дякую, що читаєте! Підпишіться на мене і додайте у Вибране ❤️
Шевченко Тарас Сергійович
психотерапевт
#ТарасШевченко #ЧорнийГумор #АеропортГорького #КармаВДії #ПсихотерапіяЖиття
