photo

Тарас Шевченко

Психотерапевт і психолог-консультант. Спеціалізуюся на когнітивно-поведінковій терапії (КПТ), позитивній психотерапії та роботі з психотравмою.

Поговоримо чесно про гіперопіку

Гіперопіка — це не про любов до дитини, це про нездатність матері впоратися з власним тривожним розладом. І найгірше, що за цей материнський спокій дитина розплачується власною інвалідністю в дорослому житті.

Поговоримо чесно про гіперопіку
Поговоримо чесно про гіперопіку

Приходить якось жінка і з гордістю каже: «Тарасе Сергійовичу, я все життя віддала синові! Я йому і борщик варила, трусіки прала, і соплі витирала до 30 років, і з першою дружиною розлучила, бо вона «не так подавала їжу. А він, подяка яка, запив і сів на якісь "фєни"».

А поруч сидить інша мати, яка в розпачі шепоче: «Я, мабуть, погана мама… Я вчила його, що рис у тумбочці, м'ясо в холодильнику — звариш і поїси. Я відпустила його у 17 років у світ. Я не передзвонюю 20 разів на день!»

З точки зору психотерапії, надмірна тривога — це гіперконтроль. Коли мама чи бабуся вимагає 2-годинних щоденних звітів, вона не дізнається, як справи у сина чи дочки. Вона використовує дорослого онука чи онучку як безкоштовний анальгетик від власного страху самотності. У моїй практиці був випадок, коли 38-річний чоловік не міг пройти співбесіду, бо мати телефонувала йому кожні 15 хвилин дізнатися, чи не продуло його в коридорі. Вгадайте, хто зараз живе з мамою у кімнаті?

Згадайте старий психотерапевтичний одеський анекдот. Мама кричить з вікна: «Борисе, додому!»

Хлопчик піднімає голову: «Мамо, я що, змерз?»

«Ні, ти хочеш їсти!»

Оце і є різниця. «Погана» мама дає дитині право відчути свій холод і свій голод. Вона дає йому шанс упасти, розбити коліно, сам заклеїти його пластиром і зрозуміти: «Я живий, я впорався».

Здорова любов — це не залізна хватка на горлі. Це готовність витримати власну тривогу і відпустити руки. Коли ви кажете 17-річному сину: «Я поруч, якщо буде зовсім сутужно, але це твоє життя — давай», — ви даєте йому найбільший козир: віру в те, що він сильний.

Виховання — це єдиний вид любові, кінцевою метою якого є розлучення.

Якщо ви переживаєте, що були «недостатньо хорошою мамою», але ваші діти у 19 років самі заробляють, вирішують свої проблеми і не біжать до вас за кожним чихом — ви зробили свою роботу на відмінно. Ви виростили дорослих.

А як у вашій родині з цим кордоном?

У якому віці ви відпустили своїх дітей (або батьки відпустили вас) у вільне плавання?

Чи траплялося у вашому житті відчуття провини за те, що ви «занадто холодна» мама, бо не тривожитеся цілодобово?

Як реагуєте, коли старше покоління вимагає звітувати про кожен крок дорослих онуків?

Що для вас є справжнім доказом любові: турботливий контроль чи довіра та свобода?

Шевченко Тарас Сергійович

+380976064330

Viber WhatsApp

Telegram @coachpsy1

#психологіястосунків #тарасшевченкопсихолог #сепарація #батькиідіти #психотерапіяонлайн

Підписка на експерта

Підпишіться на нашу розсилку, щоб отримувати останні новини про послуги, публікації та оновлення експерта Тарас Шевченко